Багато розмовляю - ділюсь своїми враженнями, думками про зовнішній світ з друзями. Зловила себе на тому, що втомилась від оцих надмірних думок та розмов. Вихід один - писати. Так, саме писати - викладати їх на білий електронний аркуш. Кому цікаво - прочитає, задасть питання. Кому ні -не забиватиме свою голову чужими та бездарними ідеями.
Сьогодні побувала в ЛНУ ім. Івана Франка. Посиділа в подружки на парі, на семінарі (практичні заняття) в 4-того курсу "Економіка підприємства". І просто не можу не поділитись побаченим і почутим. Зразу виникають порівняння. Так, я навчаюсь на менеджменті в НУ "ЛП" і це не Економіка підприємства тому порівняння можливо будуть не зовсім правомірними. Але все-таки я не можу не написати про них. 1.) Люди. Люди безумовно різні - кожен сам за себе ( ми ж ходимо всі купками, вірніше кожен має свою купку, що з кожним роком зростає), менш відкриті, більш безтурботні, мрійники ( ми ж знаємо життя несправедливе і мрій - не мрій), їм всеодно чим живе одногрупник. ( нашим же все цікаво - як розвивається, як будує своє життя і т д.). 2) Викладачі. Знову ж таки не зовсім правомірно - бачила лишень одного з них ( вибірка геть зовсім мала). Але все-таки того викладача, що я побачила можу порівняти з нашими. І так, Мирослава Миронівна певно до пари сама готувалась як та студентка-першокурсниця: витончена мова, вживання афоризмів, пряма постава, відмінні рухи руками, тепер голосу- високий, дзвінкий, як на сцені. Ставлення до студентів поблажливе в плані поведінки на парі. В плані навчання - ні. Багато вимог -презентацій, рефератів, доповідей, оповідань про Успіх і т д., допустима лишень одна "н". З іншої сторони ці вимоги є не такі і страшні, що коригуються в ході навчання з можливостями студентів. У нас більшість викладачів - це боги, яким служать студенти. У них же богами є студенти, перед якими навколішки стоять викладачі. Дисципліни там мало, хоча зрештою і в нас всяке було. Далі, що далі..хмм...Розум проявляється не гостро особливо в хлопців. Поводять себе як діти - і про що з ними й говорити.
Всьому цьому є плюси і мінуси одночасно. Питання стоїть лиш в тому - хто до чого привик, хто в якому світі живе.
ПС: Багато критики прозвучало, та це лишень бачення однієї пари, яка може абсолютно не збігатись з найбільш поширеною ( об"єктивною) думкою.
